Глина, майстер Пен Ю
Чайна фігурка «Череп II»
Ця річ знайшла свого господаря. Підпишіться, щоб дізнатися про схожий посуд.
Виготовлені вручну майстром Пен Ю та випалені впродовж декількох днів на дровах, ці фігурки можуть відштовхувати на перший погляд. Тим не менш, вони мають глибоке концептуальне та символічне значення у філософії будизму.
Усвідомлення смерті пронизує все буддійське вчення. Воно є серцевиною настанови про те, що всі явища мають ознаку непостійності (anicca).
Увійти в зрілий стосунок із правдою про смерть — означає торкнутися самого серця Дгарми; і так само, як любляча доброзичливість, незворушність чи сама уважність, це не просто ідея, а жива практика. Усвідомлення смерті, або медитація маранасаті, є осердям плекання прозріння, воно належить до найдавніших дисциплін і водночас — до найвизвольніших з-поміж усіх шляхів вправляння.
Тіла в стані розкладу — зазвичай на місцях поховання чи інших просторах, відведених для мертвих — були видимою реальністю для практиків за часів Будди. І сьогодні вони залишаються такою ж і нині. У багатьох духовних традиціях подвижники свідомо медитували на кладовищах і серед кісток — саме через ту сильну, оголену енергію, що панує там, і через можливість зустрітися віч-на-віч із глибинним страхом і розгубленістю перед смертю, які ми природно носимо в собі.
У відомій настанові In the Dead of Night Аджан Ча описує, як медитував на місці поховання, аби прямо зіткнутися зі своїм страхом — не втекти від нього, а пройти крізь нього до ясності.
«Білі кістки, кольору мушель...
Старі кістки, зсипані в купу...
Кістки, що зотліли й розсипалися на порох.»
Satipaṭṭhāna Sutta, Middle-length Discourses 10
Характеристики
- Категорія
- Аксесуари
- Матеріал
- Глина
- Виробництво
- Майстер Пен Ю
- Походження
- М. Наньбан, провінція Сичуань
- Місцевість
- Сичуань
- Пакування
- Базове
Опис
Виготовлені вручну майстром Пен Ю та випалені впродовж декількох днів на дровах, ці фігурки можуть відштовхувати на перший погляд. Тим не менш, вони мають глибоке концептуальне та символічне значення у філософії будизму.
Усвідомлення смерті пронизує все буддійське вчення. Воно є серцевиною настанови про те, що всі явища мають ознаку непостійності (anicca).
Увійти в зрілий стосунок із правдою про смерть — означає торкнутися самого серця Дгарми; і так само, як любляча доброзичливість, незворушність чи сама уважність, це не просто ідея, а жива практика. Усвідомлення смерті, або медитація маранасаті, є осердям плекання прозріння, воно належить до найдавніших дисциплін і водночас — до найвизвольніших з-поміж усіх шляхів вправляння.
Тіла в стані розкладу — зазвичай на місцях поховання чи інших просторах, відведених для мертвих — були видимою реальністю для практиків за часів Будди. І сьогодні вони залишаються такою ж і нині. У багатьох духовних традиціях подвижники свідомо медитували на кладовищах і серед кісток — саме через ту сильну, оголену енергію, що панує там, і через можливість зустрітися віч-на-віч із глибинним страхом і розгубленістю перед смертю, які ми природно носимо в собі.
У відомій настанові In the Dead of Night Аджан Ча описує, як медитував на місці поховання, аби прямо зіткнутися зі своїм страхом — не втекти від нього, а пройти крізь нього до ясності.
«Білі кістки, кольору мушель...
Старі кістки, зсипані в купу...
Кістки, що зотліли й розсипалися на порох.»
Satipaṭṭhāna Sutta, Middle-length Discourses 10